Директор заводу АЛЬФАТЕКС Микола Корецький про початок шляху, завод КрАЗ, благодійність та чому вирішив балотуватися в депутати

Кременчук - батьківщина машинобудування України. Тут зосереджені десятки машинобудівних підприємств

Кременчуцький Завод комунальної техніки АЛЬФАТЕКС - один з небагатьох, яким, незважаючи на кризи, вдалося вижити, і більш того, динамічно розвиватися.

Підприємство засноване 21 рік тому. Останні роки Завод активно розширює свої виробничі можливості. На сьогоднішній день АЛЬФАТЕКС освоїв виробництво більше 70 моделей комунальної техніки: автовишки, автоцистерни, сміттєвози збічноим, заднім і ручним завантаженням, вакуумні, мулососні, каналопромивальні, дорожні комбіновані машини на базі різних шасі, самоскиди і багато іншого.

Засновник, директор Заводу комунальної техніки АЛЬФАТЕКС і за сумісництвом кандидат в депутати до обласної ради, Микола Корецький розповів проте, як все починалося і як в наш час побудувати підприємство з нуля.

Альфатекс Альфатекс

Фото Кременчуцький завод комунальної техніки Альфатекс

- Микола Борисович, розкажіть, як ви стали машинобудівником, як все починалося?

Як будь-яка людина, яка народилася в СРСР, ходив у садок, закінчив школу №5, СПТУ-22, служив в армії, одружився, закінчив інститут і отримав вищу освіту.

Працюючи після армії на заводі КрАЗ слюсарем зі складання легкових причепів, не міг зрозуміти, де люди беруть гроші на квартири, машини та інші буденні речі, невже потрібно чекати 20 років, щоб на старості років отримати від заводу квартиру.

Коли я служив в армії на західній Україні, виходячи в звільнення по неділях, ми з моїм товаришем бродили по місцевому ринку і дивилися на красиві товари, які продавали поляки. Після закінчення служби я купив собі джинсові штани, сорочку і кросівки. Коли я приїхав додому, мої друзі почали питати, де я купив джинси і за скільки. Таким чином я потрапив на ринок в Градизьк (в 1990 році тільки там продавали хороші речі). Я зрозумів, що на цьому можна заробити. Продавши свої джинси і взявши у мами 600 рублів, я відправився в перший раз на західну Україну. Як зараз пам’ятаю, купив три пари джинсів «піраміди» по 200 рублів (у нас вони коштували 300). З цього і почався мій шлях в бізнес під назвою «спекулянт».

Два або три роки довелося жити без вихідних, весь тиждень працював слюсарем на КрАЗі, збираючи легкові причепи, а в суботу та неділю проводив в поїздах на третіх полицях (місць у вагонах не було) з сумками-кравчучками.

З 5-ї ранку по вихідним дням стояв на ринку в спеку і в холод. Це була пекельна праця. Весь тиждень на заводі, а вихідні - в поїзді або на базарі. Без відпочинку. Пощастило, напевно, що був молодий і привчений до роботи, плюс хотілося заробити на квартиру, купити машину.

У дев’яності роки, коли СРСР розвалювався, спекуляція виявилася для багатьох єдиною можливістю прогодувати сім’ю - на підприємствах не виплачували зарплату. Хоч і соромились, та на базарах стояли всі, хто не лінувався: і професори, і вчителі, і пенсіонери... Поступово поняття «спекулянт» переросло в бізнесмен і підприємець. Я і досі особливо шаную людей, які торгують на ринку.

З юних років нам вбивали в голову, що завод - це те місце, де можна заробити на життя.

Заробляючи на заводі 250 рублів на місяць, я паралельно отримував в 2-3 рази більше, працюючи на ринку, але боявся піти з заводу КрАЗ.

- Як Вам вдалося зберегти бізнес в нелегкий час лихих 90-х?

До армії я вчився в СПТУ-22, де був прекрасний викладач фізкультури Міхно В’ячеслав, який привчив нас до спорту. Багато хлопчиків бігали до нього спортзал на тренування. Всі тре-нажери були зроблені власними руками в майстернях СПТУ-22.

До відходу в армію я встиг стати чемпіоном області з троєборства, їздив на чемпіонат України, мріяв стати чемпіоном України.

Прийшовши з армії і потрапивши на базар, я побачив, що ті, хто зі мною ходив в тренажерний зал, і кого добре знав, почали займатися рекетирством. Мене кликали в так звані «банди», але я не міг навіть уявити собі, що піду у когось щось відбирати, бити. Виховання батька, який навчив мене чітко розуміти «що таке добре, і що таке погано» дало свої плоди і я йому за це безмежно вдячний.

У мене були друзі, які, намагаючись вижити у важкі 90-ті, не встояли і потрапили в так звані угруповання. Згодом вони мене рятували від «наїздів» недоброзичливців.

Багато таких, як я бізнесмени-початківці в той час втратили все ...

Після звільнення з заводу «КрАЗ» я почав повноцінно займатися бізнесом. На подив, завжди на моєму шляху зустрічалися люди, які підказували чергову тему для заробітку. Продавали побутову техніку, легкові і вантажні машини.

У 1993 році перший раз поїхали в Тольятті за покупкою нових Жигулів. З моїм товаришем ми відкрили перший автосалон в місті.

На початку 1995 року почали надходити дзвінки від армійських друзів з Росії з проханням допомогти купити КрАЗи. Купив перші два самоскиди КрАЗ-6510. Так почалася моя діяльність, пов’язана з КрАЗом.

Альфатекс

Після кризи 1998 року на заводі КрАЗ почалися збої, об’єми складання автомобілів зменшилися. Доводилося займатися ремонтом КрАЗів і перепродувати їх.

У 2000 р, з приходом на завод чергового нового керівництва, мене запросили «на килим» до нового директора і попросили допомогти в реалізації КрАЗів. Завод у той час був у занепаді, виробництво стояло. Для випуску нових автомобілів були потрібні фінанси. Моїх заощаджень явно не вистачало. Пішов по друзях, товаришам, позичив грошей на перші 30 КрАЗів. Завдяки гарній репутації, мені вдалося зібрати гроші і заплатити заводу. Підприємство виготовило КрАЗи, і вони всі були мною реалізовані.

Так почався повноцінний бізнес, пов’язаний з КрАЗами. Мені дали дилерство, натомість на зобов’язання. На той час у мене вже була своя фірма, яка викуповувала КрАЗи та продавала їх в країнах СНД.

Завод КрАЗ штормило частенько. Були часи, коли на початку 2000-х податкова заарештувала всі рахунки і паралізувала роботу підприємства, мені довелося закуповувати двигуни та інші комплектуючі щоб завод працював. Після чергової зміни влади, в 2003 році, завод знову зупинився повністю. Мене заново покликали «розрулити» ситуацію. Привернув фінанси, запустили підприємство ... Було багато проблем.

Згодом з заводом КрАЗ був укладений дистриб’юторський договір. У 2008 році я викуповував вже до 200 КрАЗів на місяць. У країнах СНД була створена масштабна дилерська мережа, не рахуючи України, від Архангельська до Владивостока, від Алма-Ати до Кизила Орди. Нескінченні поїздки по півночі Росії, степах Казахстану. Єреван, Баку, Ташкент, Мінськ, Бішкек - всюди завод КрАЗ був представлений більш 40 виставковими майданчиками (шоуруми) з рекламою (бігборди, газети, журнали). В результаті Завод вийшов по збірці понад 400 автомобілів на місяць.

Альфатекс
Виставковий майданчик “Альфатекс” в м. Атирау (Казахстан), 2008 рік
Альфатекс
Виставковий майданчик “Альфатекс” в м. Актау (Казахстан), 2007 рік
Альфатекс
Виставковий майданчик “Альфатекс” в м. Астана (Казахстан), 2008 рік
Альфатекс
Виставковий майданчик “Альфатекс” в м. Кизил-Орда (Казахстан), 2007 рік
Дивитись повну презентацію Альфатекс КрАЗ 2008 у час дистрибьюції

- Що привело до того, що Ви розірвали стосунки з АвтоКрАЗом?

Хтось із керівництва заводу порахував, що дилерська мережа - це не машина для продажу автомобілів КрАЗ, а якийсь «кровосісь», який грабує завод.

Всі світові бренди мають дилерські мережі, бо будь-яка покупка - це гроші, які повертаються у виробництво, заробітна плата робітників, завантаження підприємства.

Дилерська мережа - це не тільки продажі техніки, але і її реклама, а найголовніше - ремонт в гарантійний період, а значить - утримання своїх СТО, а це навчений персонал (до речі, багатьох своїх працівників-слюсарів я перекинув в Казахстан, Росію, щоб вони швидко реагували на поломки КрАЗів, ремонтували їх).

На жаль, сьогоднi це виглядає дуже смiшно, але в 2008 роцi керівництво вiдмовилось вiд моїх послуг з продажу 200 кразiв в мiсяць, а сьогоднi звинувачує владу мiста в тому, що завод КрАЗ простоює із-за того, що мiсто купило 2 маза замiсть 2 кразів.

Підсумки роботи - це борг КрАЗу за заздалегідь оплачені моєю фірмою, ще в 2008 році, більше 300 автомобілів і завод-банкрут в 2020 році, на якому не платять людям зарплату. З 2008 року в СНД не відкрито жодного дилерського центру. Дуже шкода витраченого часу і здоров’я. На знак подяки отримав судові розгляди, за результатами яких моя фірма знаходиться в Раді кредиторів заводу. А за одним столом в Раді кредиторів сидять люди власника, які ніякого відношення до боргів КрАЗу не мають.

Хто і навіщо таке нарадив керівництву, мені важко зрозуміти. Але ці люди, порадники, поставили завод на коліна, позбавивши завод дилерської мережі, і загнали завод в штопор, із якого вийти, на мою думку, вже неможливо. З приходом нового директора, на жаль, нічого не змінилося.

На заводі не куплено жодного верстата, верстатний парк старий, на 90% складається з застарілого обладнання для виробництва автомобілів з екологічним стандартом Євро 2. Нову кабіну, на відміну від МАЗу, КАМАЗу, Уралу, ніхто не зробив. Добре, що додумалися завозити кабіни з Китаю.

В результаті в 2008 р. мені довелося звернутися на завод МАЗ для отримання дилерства по країнах СНД.

Керівництво заводу МАЗ, дізнавшись, хто я, і яка дилерська мережа у мене є, відразу видав дозвіл на торгівлю своєю продукцією.

На подив, автомобіль МАЗ виявився більш надійним і комфортабельним, ніж КрАЗ.

На відміну від КрАЗу на заводі МАЗ проводилися і проводяться сьогодні дилерські збори по 3-4 рази на рік, на яких нам показують нові верстати, фарбувальні камери, нові моделі автомобілів.

На той час продаж МАЗу також впала в РФ і Казахстані, це зменшило збут продукції. Але керівники цих заводів змогли утримати свою дилерську мережу, що дозволяє цим заводам сьогодні займатися вдосконаленням та виробництвом своїх автомобілів.

- Як і чому Ви створили свій завод з виробництва комунальної техніки?

Після революції в 2014 році комерційний ринок вантажівок впав, але з’явилася ніша в комунальній техніці. Нам довелося швидко перебудуватися. За три роки збудували нові цехи, закупили верстати, зібрали кваліфікований штат конструкторів, технологів, робітників і запустили виробництво автовишок, сміттєвозів, вакуумних і дорожніх комбінованих машин на базі всіляких шасі і самоскидів.

Зараз наше виробництво нарощує оберти: закупили сучасну фарбувальну камеру, йде розширення і оновлення верстатного парку, поповнення модельного ряду новинками.

Ми також налагодили співпрацю з європейськими компаніями. Спільно з відомими виробниками на наших площах збираємо автогідропідйомники марки KLUBB (Франція), SOCAGE (Італія). Також стали представниками в Україні китайських брендів DAYUN, SHACMAN, на шасі яких встановлюємо комунальну техніку нашого виробництва.

Паралельно почали продавати іншу спецтехніку: катки, навантажувачі, асфальтоукладальники, бульдозери, автокрани. Працюємо з турецькими компаніями.

Альфатекс Альфатекс Альфатекс Альфатекс

Зразки нашої техніки ви можете побачити на нашому виставковому майданчику по вулиці Київській.

Альфатекс Альфатекс

- Багато чули про Ваші добрі справи, в тому числі і про будівництво Храмів. Розкажіть докладніше про це.

Альфатекс
Слюнько Микола Тимофійович

Ви знаєте, це окрема тема. Був випадок, років 20 тому прийшов до мене один бізнесмен і нахабним чином говорить: «Досить пити, курити і гуляти. Прийшов час, треба Богу висловити подяку за те, що вiн тебе береже та допомагає в життi.... Допоможи на Храм». Я намагався його вигнати, кричав на нього: «Тобі треба – ти і будуй, причому тут я, кому потрібні ці храми»? Але він твердо стояв на своєму. Якось, в одну мить, я пригадав працю слюсарем на заводi, базари з ранку по вихiдним i, порiвнявши з теплим кріслом директора, в якому я вже сидiв , щось йокнуло у моему серцi. І мені вперше в житті довелося дати гроші на Храм. Завдяки цьому «нахабі» я почав займатися доброю справою для церкви.

Згодом цей «нахаба», Слюнько Микола Тимофійович, виявився унікальною людиною. У нього була велика будівельна компанія, всі зароблені гроші він витрачав на будівництво Храмів. Мабуть жоден Храм в нашому місті не був побудований без його участі. Він не дозволяв розголошувати, але я вважаю, що це справжній воїн Христа і його повинні увічнити в нашому місті. Зараз він кинув бізнес, у нього немає мобільного телефону, служить в Храмі батюшкою.

Після першої допомоги в будівництві Храму, як то кажуть, «з’явився смак». Почали будувати з Миколою Тимофійовичем Храм в селі Піщане.

Бог послав нам помічників. Виявилося, що це одні з найближчих мені людей - Порчирян Сергій Михайлович і Дашевський Ігор Григорович (один народився в Піщаному, інший проживав). Втрьох ми і побудували Храм.

В один момент було важко з грошима, але потрібно було купити дзвони. Я скинув СМС всім знайомим, хто був в телефоні. Чоловік 50 принесли гроші. А «Колісний завод», «Кредмаш» і фірма «БАНГА» перерахували гроші

Багато хто хотів допомогти у будівництві цього храму, усіх не перерахуеш, хай люди мене за це вибачать, але Бог ніколи не забуде жодного з тих, незалежно від того хто і скільки пожертував на будівницто дому Божого у селі Піщаному.

Альфатекс Альфатекс Альфатекс Альфатекс

- Люди подейкують, що є якийсь Ваш особистий Храм?

Ви знаєте, був момент у житті, коли було зовсім погано. За мою роботу на благо заводу КрАЗ мене залишили ні з чим. Років п’ять я пролітав по країнам СНД, судився з колишніми директорами своїх фірм, з КрАЗом, судився в Красноярську, Алма-Аті, Нижньому Новгороді, Саратові, а до багатьох руки так і не дійшли, і слава Богу, думав я: якщо поверну борги, то побудую тобі Храм!

Потім я зрозумів, що ставити умови Богу - це не правильно. Потрібно зробити просто так, по любові, потрібно бути кращим, ніж ті, кого судиш. Так і з’явився Храм на Молодіжному (Преображенський). При будівництві цього Храму теж було багато бажаючих допомогти. Це і Яворський В.В., і той же Порчирян С.М., і Мазур С.В., Черниш Н.К., Нагірняк Ю.Н., Добрунов В.В. та інші.

Альфатекс Альфатекс Альфатекс Альфатекс

- Вас часто бачили в Храмі в Кам’яних Потоках.

Це чудовий Храм, дай Бог здоров’я його настоятелю отцю Сергію. Він строгий, добрий і справжній наставник. Ніколи не заглядав до рота тим, хто приїжджав на джипах або на велосипеді. Всіх повчав однаково. Чим я допоміг цьому Храму знають парафіяни і батюшка.

Альфатекс Альфатекс Альфатекс Альфатекс

- Благоустрій Храму на 1-му Занасипу теж справа Ваших рук?

Дай Бог Слюньку Миколі Тимофійовичу здоров’я, він постійно затягує мене в різні церковні проекти. Цей храм здався йому маленьким, і він вирішив залучити мене до його розширення. Роботи наразі тривають...

Альфатекс Альфатекс Альфатекс Альфатекс

- Багато хто, напевно, кажуть Вам, що краще б ці гроші віддали б хворим дітям або ще кудись. Навіщо ці храми потрібні? Скільки їх можна будувати? Бога немає, XXI століття надворі ...

Насправді, люди є всякі. Може комусь і не потрібні Храми, але, як казав один батюшка, ми знаходимо те, що шукаємо. Хто шукає Бога, той знайде Бога. Хто шукає горілку, той горілку і знайде. Хто шукає наркотики, той знайде наркотики. Хто шукає роботу, той знайде роботу. Один на самому квітучому лузі знайде нечисте місце і сяде на нього, а інший в болоті відшукає квітку лотоса і збере з нього нектар.

Я якось почув на проповіді: «Якщо Бог буде на першому місці, то все інше буде на своєму». Храм для мене - це Божий Дім. А якщо Богу буде де жити, то і хвороб буде менше і будь-яких інших неприємностей в тому місці, де поруч буде Храм. Хочу зазначити деяку рiч, на спрадi я дуже грiшна людина i нi про яку свою святiсть не хочу говорити. А грошi, якi я жертвую на храми, повертаються мені сторицею. Сам не розумiю, чому так трапляється. Але пiсля закiнчення будівництва будь-якого храму, менi вiдразу надходять кошти вiд продажу технiки, яку я не мiг продати роками...

Також хочу зазначити, що з мого боку ведется допомога і інвалідам і хворим дітям і іншим різнамонітним хворим та здоровим людям.

- Чи правда, що Ваша фірма одна із перших перерахувала велику суму грошей за призовом влади на боротьбу з COVID-19 - сто тисяч гривень?

Альфатекс

Про це писали на сайті мерії Кременчука:

Найбільше коштів надійшло від спонсорів:

  • ПП ВКП «Альфатекс» – 100 тис. грн;
  • Малокохнівський кар’єр – 254 тис. грн;
  • ФОП «Кучеров» – 80 тис. грн;
  • ТОВ «УСП Хлібокомплекс «Кулинічівський»,
  • ТОВ «Житлоінвест», ТОВ СП «Нібулон» – по 50 тис. грн;
  • ТОВ «ВКФ «Суворов» та ТОВ «Спецмонтажінжиніринг» – по 40 тис. грн;
  • ПП «Лукас» – 30 тис. грн;
  • ПП «Планета999», ТОВ «Компанія «Інтеграл», МПП «Ілона», ФОП Логвиновський О.Г., ТОВ «Європабуд», ТОВ «ФК «Поло» по 20 тис. грн.

Так це правда. Більше того, я скажу, що левова частка цих грошей - це самі співробітники «АЛЬФАТЕКС» просили утримати із зарплати та допомогти лікарні. Тільки тримаючись всі разом ми зможемо вистояти. І це добре знає наш колектив, який стійко витримав не одну кризу за 21 рік, йдучи вперед і нарощуючи виробництво в будь-яких умовах.

- Ходять чутки, що Ви утримуєте ФК «КРЕМІНЬ»?

Був період, коли мер Віталій Малецький хотів (мріяв) втілити в життя мрію Бабаєва О.М., щоб ФК «КРЕМІНЬ» виграв 2-у лігу і перейшов грати в 1-у, де грають більш талановиті команди. Як завжди не вистачало фінансів. Фірма «АЛЬФАТЕКС» частково допомагала фінансово команді «Кремінь», і сьогодні ФК грає другий сезон у 1-й лізі. З цього року команду прийняв інший бізнесмен - Сергій Ковнір. Але утримання клубу – це майже мільйон грн на місяць! Всі, хто вважає себе патріотом свого міста, мусять допомагати Ковніру, інакше клуб зникне. Фірма «АЛЬФАТЕКС» докладе всіх зусиль, щоб допомогти команді.

Я вважаю, що незалежно від власника, ФК "Кремінь" це команда нашого міста і кожне підприємство нашого міста повинно допомагати рідній команді. Адже гуртом завжди легше робити добро. Користуючись нагодою закликаю всіх керевників підприємств нашого міста надати посильну допомогу улюбленій команді "Кремінь".

Альфатекс Альфатекс

- Приходячи на каток «Айсберг», бачимо там плакати компанії «АЛЬФАТЕКС». Ви допомагаєте ХК «Кременчук»?

Хокей в нашому місті існує тільки завдяки людині на прізвище Мазур С.В. Завдяки йому сотні, а може бути і тисячі діточок, сьогодні у нашому місці, ходять на хокейну секцію. Я б сказав наступне: "Ми говоримо хокей, а маємо на увазі Мазур. Ми говоримо Мазур, а маэмо на увазі хокей!" Це людина з великої літери.

Альфатекс Альфатекс

На фото Президент ХК "Кременчук" Мазур С.В.

Я сам граю в Нічний лізі (Хокейна Ліга Любителів) і отримую масу задоволення від хокею.

Альфатекс Альфатекс

Мазур іноді звертався за допомогою до мене, але по правді кажучи, це мізерні гроші, в порівнянні з тим, скільки вкладає Мазур С.В. в хокей в нашому місті. Іноді я допомагаю дитячим хокейним командам нашого міста.

- Ви побудували на Петрівці міні футбольне поле. Навіщо вам це потрібно?

Ви знаєте, я сам родом з Петрівки. Це моє - рідне. Пам’ятаю дитинство. Бруд, калюжі, автобуси не ходять ... Радувала річка, на якій ми жили з ранку до вечора, та ганяли м’‎яча у місцевих бур’нах (на бальці або на пляжі біля Матроса, місцеві сторожили посміхнутся з порозумінням)

На Петрівці тролейбуса не було. Автобус ходив, як правило, у свята. Всі ходили додому пішки, хто зі школи, хто з роботи або навпаки.

І як будь-який хлопчисько тоді, що живе на Петрівці, я мріяв про футбольне поле і тролейбус. Якось в розмові з В. Малецьким обмовилися про тролейбус, футбольне поле ... і домовилися до того, що з нього тролейбус, а з мене поле. Ось так і сталося диво. Чимало сил в це вклав і народний депутат Шаповалов Юрій. З його подачі виділили покриття, яке зняли на стадіоні Кремінь.

Альфатекс Альфатекс Альфатекс Альфатекс Альфатекс Альфатекс Альфатекс Альфатекс Альфатекс Альфатекс

- Чому Ви пішли на вибори? І чому балотуєтеся в обласну раду саме від партії Батьківщина?

Я ніколи не був в політиці, я безпартійний. Як і всі радянські діти був піонером і комсомольцем. На цьому все.

Люди з Батьківщини підійшли до мене і пояснили, що ті справи, які я робив за свій рахунок, можна примножити, залучаючи бюджет міста, області. Показали приклади. Для себе я зрозумів, що в разі потрапляння в депутати зможу «вибити» більше грошей для благоустрою нашого рідного міста, побудувати ще не один футбольний майданчик, словом примножити добро, адже його багато не буває.

Не можу стояти осторонь від проблем, які сьогодні долають підприємства нашого міста: АвтоКрАЗ, Вагонний Завод, Сталеливарний. Підприємства сьогодні, скорочуючи виробництво продукції, змушені йти на крайні заходи: затримка зарплати, скорочення. Центр зайнятості за останні місяці взяв на облік майже чотири тисячі кременчужан. Хтось повинен відстоювати інтереси промислового міста в області, в уряді. Людям потрібна допомога. А я з власного досвіду знаю, як зробити підприємство прибутковим і забезпечити людей гідними зарплатами.

- Що ви будете робити, якщо не пройдете в депутати?

У моєму житті, насправді, нічого не зміниться. Буду жити так само, як і до виборів: працювати і, по можливості, робити добрі справи.